Інтерв'ю
про проєкт
Як виник проєкт?
«Ми вигадали цей проект, коли зіткнулися з реальністю: під час ремонту однієї історичної будівлі Одеси новий господар вирішив замінити оригінальні двері на дешевий пластик».
— каже Костянтин Ємельянов, засновник проекту
Як і всі хороші проекти, наш почався випадково.
Першим нашим дверям «пощастило», їх готові були викинути після ремонту фасаду. Юлія Іконнікова з таким рішенням не погодилася і змогла домовитися про повернення історичних дверей на місце після їх реставрації. З цією обіцянкою їй допоміг урбаніст Костянтин Ємельянов, який взяв на себе пошук майстрів та занурення у реставраційну діяльність.

Після цього досвіду Костю вже було не зупинити, адже було зроблено багато роботи, задіяні люди, з’явилася майстерня та виробилася подальша структура проекту.

Вдало склалося одразу кілька факторів: небайдужість Юлі, готовність Кості допомогти та згода з боку будинку.
Без фотографій @archodessa у нас не було б контенту, необхідного для розвитку соцмереж та поширення в інтернеті, а також листівок, кошти з яких повністю йшли на підтримку проекту.
До добрих проєктів завжди притягуються добрі люди, готові допомогти різними шляхами: фінансово, знаннями, знайомствами та симпатіями. Все має значення, адже самотужки впоратися неможливо.
Хто є членами команди проєкту? Є щось, що об'єднує цих людей?
Ми всі любимо Одесу та її історичні двері. Не всі з команди народилися тут, проте всі щиро закохані в місто і дбають про те, щоб зберегти все прекрасне, що нас оточує. Зокрема, двері.

Кожен прийшов до проєкту через щось своє: любов до історії та естетики старого міста, бажання зробити внесок в збереження міста, втома спостерігати за втратами артефактів.

Ми об'єднались, тому що не можемо інакше.
Кожні врятовані двері - це неймовірне почуття. Проте ми не маємо часу радіти занадто довго, адже попереду багато роботи.
Чому ви обрали об'єктом реставрації саме двері?
Справа випадку. На нашому шляху першими зустрілися двері і ми одразу закохалися у реставраційну справу. Одеські двері прекрасні та гідні порятунку. Одного разу розглянувши їхню красу — неможливо буде пройти повз і це підтверджують численні фотографії на їхньому фоні та щира підтримка наших фоловерів.

Наше місто щодня втрачає автентичні елементи і потрібно безліч команд з реставрації різних деталей. Ми беремо на себе двері і станемо прикладом, що все можливо за бажання та завзятості. Далі справа за одеситами та їх подальшими ідеями.
Що в роботі є найскладнішим для членів команди?
Обрати двері для реставрації.
Одеса і справді все ще зберегла тисячі прекрасних дверей і лише мала їх частина в хорошому стані. Але реставрація — справа довга і копітка, деякі двері ми реставрували по півроку. Крім того, ця справа витратна і саме пошук меценатів завжди був найскладнішим. Ми не можемо врятувати всі двері одразу. Але якщо об'єднатися, не викидати старовинні двері та навчитися допомагати міським проектам — ми поступово це подужаємо.
А що найбільше подобається в роботі?
Багато що подобається, навіть труднощі.

Цікаво занурюватись у реставраційну сферу та вчитися новому. Цікаво бачити результати. Цікаво щоразу переконуватися, що люди люблять Одесу та готові допомагати проєкту. І команду збирати цікаво, і розширювати проект.

Але найголовніше — бачити, як змінюється ставлення людей до історичної спадщини. Викинути відреставровані двері вже ні в кого не підніметься рука. Людям потрібно лише раз показати красу старовини і вони вже не зможуть ставитись до неї по-старому.
Чи є схожі проєкти в інших містах України?
Так, знаємо про «Франківськ, який треба берегти» і нещодавно запустився харківський проект Dveryki.Kharkiv.

Сподіватимемося, що в Україні з’являтиметься дедалі більше таких ініціатив, не лише дверних.
Особливо після війни і пов’язаних з нею втрат.
Як проходить процес реставрації? Вам потрібно отримати певний дозвіл?
Найголовніше — має бути ініціатива мешканців.

Насамперед важливо визначитися зі статусом будівлі. Якщо будинок є пам’ятником — перед початком робіт необхідно розробити проєктно-наукову документацію.

Якщо будинок не пам’ятник — достатньо письмової заяви мешканців про намір реставрувати історичні двері їхнього будинку.

Далі ми демонтуємо двері, знімаємо фарбу зі стулок у майстерні та з коробки з фрамугою за місцем. У цеху розбираємо двері, все чистимо, відновлюємо втрачені елементи, шліфуємо та покриваємо олією. Ґрати віддаємо в кузню на відновлення втрат і фарбуємо.

Коли вся фурнітура зібрана — монтуємо двері, ремонтуємо відкоси та прибираємо за собою.
Чи є якісь історії дверей, які запам’ятались вам найбільше?
Наша перша.

Троїцька, 43б стала безцінним досвідом. Занурення у тему, пошук майстрів, приміщення та обладнання. Комунікація з містом, з меценатами та громадськістю. Це було складно та захоплююче.
Чи є якась кінцева ціль проєкту та як ви плануєте розвиватись?
Ми не знаємо, чи зможемо відреставрувати всі двері Одеси, але якщо після знайомства з проектом хоча б один будинок не викине автентичні двері, це вже стане нашою перемогою. А поки що працюємо стільки, скільки зможемо і врятуємо максимальну кількість дверей.
Чи можуть звичайні люди допомогти вам чимось?
Звичайно, найголовніше — зберігати двері Одеси та не дозволяти нікому їх викидати.

Важливо розповідати про проєкт усім знайомим, ділитися нашими сторінками у соцмережах. Багато дверей ми зберегли завдяки фоловерам, які надсилали адреси викинутих дверей, які потім забирали до майстерні - їхня уважність дозволяє зберегти культурну спадщину.

А ще не забувайте фотографуватися на фоні дверей та відзначати фотографії @1000doorsofodessa. Це не тільки гарно, а й може дозволити відновити загублені двері. Шкода, що 100 років тому це не було трендом, адже тоді ми б знали як виглядали втрачені двері.